невизначеність у стосунках з дівчиною

Всім привіт. Мені зараз реально хреново, просто виговоритися нема кому, тому пишу сюди. Я влип у якусь дивну історію з дівчиною з мого універу.

Коротше, я в неї закохався по самі вуха. Це не просто «подобається», це коли ти реально не можеш ні про що інше думати. Я намагаюся робити все по-красоті: дарую квіти, пишу їй вірші, скидаю треки, які мені її нагадують. Вкладаюся в неї на всі сто.

І що саме дивне — вона мені відповідає! Вона сама пише перша, кидає купу ❤️, «)))», смайлики. В телеграмі ми спілкуємося так, ніби ми вже пара. Вона каже, що їй зі мною дуже комфортно і спокійно. Здавалося б, усе йде ідеально, так?

Але як тільки справа доходить до реальної зустрічі — все, глухий кут. Скільки разів я її не кликав погуляти, просто випити кави після пар або ввечері — вона завжди з’їжджає. Постійно якісь причини: то треба вчитися, то вона втомилася, то плани змінилися. Я не розумію, як це працює. В онлайні вона дає мені надію, пише милощі, а в житті я не можу витягнути її навіть на пів години.

Мене ці «гойдалки» вже довели до межі. Я почав вести щоденник у нотатках, куди пишу все, що не можу сказати їй в очі, бо боюсь налякати своїм станом. Я навіть знаю, де вона живе, і в мене вже думки такі — прийти під під’їзд, сісти на лавку і чекати, поки вона вийде, щоб просто поговорити вживу. Бо я вже не можу ці лайки в телеграмі колекціонувати, мені потрібна людина поруч.

Завтра хочу виловити її подругу, з якою вона живе, і розпитати все. Хочу знати правду: Марина реально щось до мене відчуває і просто боїться, чи вона мене тримає як «запасний варіант» для підняття самооцінки?

Порадьте, що мені зробити, щоб ми нарешті почали зустрічатися по-справжньому? Чому вона пише перша і кидає сердечка, якщо морозиться від зустрічей? Як пробити цю стіну?

Буду вдячний за будь-яку пораду, бо я вже на межі зриву.