Мій новий Product Owner — мій 11-річний син. Як тімліду вижити в сімейному геймдеві?

Привіт, спільното! Хочу поділитися досвідом, після якого керувати командою з десяти синьйорів здається легкою прогулянкою.

Я працюю тімлідом, тож звик будувати процеси, дедлайни та розрулювати конфлікти. Але нещодавно я потрапив у «найманці» до власного сина. Ми вирішили створити гру. Ідею підказав вечірній тупик: коли робота скінчилася, а спільних тем для розмови, крім школи, нуль.

Це був чесний шлях: від малюнків на папері до реального релізу в App Store. І ось що я зрозумів про 11-річних «замовників»:

• Він — найсуворіший PO в моєму житті. Якщо механіка гри йому не «заходить», він не пише розлогий фідбек у Jira. Він каже: «Тату, це нудно, переробляй». І все. Жодних компромісів.
• Тімлідські навички тут безсилі. Спробуйте домовитися про Scope of Work, коли замовник хоче «все і одразу», а на аргументи про технічний борг відповідає: «Ну ти ж програміст, що там робити?».
• Гейміфікація стосунків. Ми разом вигадували все: від логіки карток до системи досягнень. І знаєте, це спрацювало краще за будь-який формальний тімбілдінг. Ми нарешті почали говорити однією мовою — мовою продукту.

Головний висновок: Найкращий проєкт, який я «залідив» за останні роки — це не той, що приніс прибуток компанії, а той, що допоміг нам із сином стати ближчими. Тепер ми не просто «тато і син», ми — dev-команда.

Це був серйозний челендж для моєї нервової системи (іноді хотілося звільнитися!), але воно того варте.

Питання до колег: Хтось ще намагався залучати дітей до своїх «дорослих» технологій? Це закінчилося готовим продуктом чи видаленим репозиторієм? 😊