Що б ви порадили людині, яка щойно розійшлася зі своєю другою половинкою та страждає по ній?

Коли, здавалось би, розійшлися на більш менш спокійній ноті, без блокувань та зрад, але серце все рівно сумує за цією людиною. Сумує за проведеним часом, обговореннями за спільне майбутнє, за словами де говорилося, як з тобою добре і що ти найчарівніша дівчина яку він знав.

​

Коли людина просто не знає чого хоче від тебе, але до цього він знав і був готовий до всього. Планував ваше спільне життя, хотів якось прискорити ваше воз'єднання, любив та заливав компліментами, терпів твою тривожну особистість, і в результаті не витримав цього.

​

Вже декілька днів мучає це питання. Бо в результаті надумую на себе, що винна у всьому тільки я, бо до того як він сказав, що візьмемо паузу (а потім сказав, що це кінець), то ми посварилися через мій черговий комплекс...

​

Чи винна в цьому випадку я? Чи якби я тоді промовчала за свій комплекс, було б все інакше?