Ділова поїздка

Це був звичайний суботній вечір ресторанного музиканта. Після концерту я сидів у гримерці, глушив віскарь і ліниво гортав Інстаграм. І тут у дірект прилітає: «Привіт, можна тебе набрати?». Опа, Марина! Звісно!
— Женю, привіт!
— О-о, Марино! Радий чути!
— Мені потрібна твоя допомога. Я завтра вранці прибуваю потягом до Харкова. Зустрінеш на вокзалі? У мене в обід бізнес-зустріч, а квитків на вечірній назад до Києва не було, тож я тільки наступного ранку їду. Зі знайомих у місті — тільки ти...
— Тю, взагалі не питання. У мене вільний день, зустріну.
— І ще: знімеш якийсь пристойний номер на добу? Я гроші віддам. Головне — недалеко від вокзалу.
— Ані слова більше. До зустрічі.
— Ти просто золото! І не проспи, будь ласка!
Я продовжив допив віскі, а потім поплентався до бару по добавку. Загалом, знатно накидався з двома симпатичними блондинками-сестрами. Я так і не зрозумів, яка з них сподобалася мені більше, тому просто додав в Інсту обох.

Ранковий будильник пролунав як пряме влучання блискавки в скроню. Я допив залишки теплого, липкого віскі, запивши холодною колою з холодильника, швидко вмився й поїхав на вокзал.
Холодний ранок на харківському вокзалі. Жовті колони, голуби та менти. Хто взагалі вигадує ці ранні потяги? На першій платформі я неспішно роздивлявся пам'ятник мужику з чайником, поки до перону приплив Київ — Харків. Потяг зупинився, і у вікні потрібного вагона я побачив усміхнену фізіономію Марини. Я перехопив у неї легку валізку на коліщатках і подав руку.
— Приві-і-іт! — вона радісно зависла у мене на шиї.
— Привіт. Скучила?
— Ну звісно! За твоїми дурнуватими жартами й харківськими тусовками.
— Ти ж у нас тепер ділова, тусиш тільки в столицях...
Марина й справді перетворилася на бізнес-леді. Ми познайомилися пару років тому на якомусь концерті: тусувалися, трахалися й взагалі чудово проводили час. Потім вона влізла в рекламний бізнес і звалила до Києва. Виглядала вона бісівсько привабливо: темна спідниця нижче колін, стильний піджак, що ледь стримував шикарні груди під білою блузкою, і туфлі на невисоких підборах.
— Виглядаєш приголомшливо, — не збрехав я.
— Правда? Дякую. Хоча я ненавиджу ці строгі костюми, але дрес-код зобов'язує.
— Тобі дуже пасує. Реально заводиш.
— Так, Женю! У мене сьогодні найважливіша зустріч! Я й сама трахатися хочу — вже два місяці без сексу!
— Ти ж наче зустрічалася з якимсь типом?
— Цей козел виявився одруженим! — із досадою виплюнула вона. — А ти що, все ніяк нікому не здашся?
— Та ти що! Я бережу нам вірність. У мене вже три роки ні-ні, — з максимально чесним обличчям ляпнув я.
— Ой, придурок! Ладно, ходімо годувати мене, я голодна як вовк. У потязі нічого не їла.
Через пів години ми заселилися в готель і поснідали на першому поверсі. Марина допивала каву, а я всаджував уже другу банку пива з кіоску навпроти.
— Ну все, я поїла. До зустрічі ще чотири години. А ще в мене о-ву-ля-ці-я.
— Ти з глузду з'їхала, Марино? До зустрічі не можна. Ти ж серйозна жінка!
— Заткнися! Ти зараз же йдеш зі мною в номер і трахаєш мене!
— Ми так не домовлялися, — усміхнувся я. — Ти умотала до Києва й навіть не писала.
— Не біси мене, а то за ніс укушу!
— Усе, мені треба в душ. Можна я твоїм скористаюся й поїду додому?
— Господи, який же ти ідіотина!
Ми піднялися в номер. Я одразу прошмигнув у ванну, а коли вийшов, замерз на порозі. Марина стояла переді мною на колінах. Піджак скинуто, блузка розстебнута, а в зубах вона затисла пластиковий файл із паперами.
— Начальнику, не звільняйте! Я все перероблю! — процедила вона крізь файл.
— Ти вирішила зі мною в ігри пограти?!
Я вирвав папку з її рота, схопив за лікоть і штовхнув на ліжко. Трохи переборщив із силою, але вона лише хижо вишкірилася. Те що треба. Вона скинула туфлі й жбурнула в мене — один каблук прилетів точно в підборіддя. Мабуть буде синець.
— Ой! — серйозно перелякалась Марина.
— Ну ти й тварюка!
— Начальнику, пробачте! Тільки не трахайте мене ззаду! — крикнула вона й одразу відстовбурчила свій апетитний зад.
Мій ствол налився свинцем. Я розстебнув штани, стиснув її пружні сідниці й спробував стягнути спідницю. Блискавка наглухо застрягла.
— Обережно! Це брендова шмотка!
— Хуйотка!
Я просто задер тканину до самого попереку.
— Ти ще й без трусів?! Ах ти ж повія! — проричав я й увійшов у неї на всю довжину.
О так. Це був той самий секс, як кілька років тому. Представниця королеви вечірок у всій красі. Ми встигли змінити лише пару поз, і мене вже виносило у космос.
— Тільки не на мене! — встигла видихнути вона.
Я зірвався й забризкав найближчу ковдру. Знесилений, я впав на матрац, а Марина побігла в душ.
— Фу-у-х! Полегшало! У тебе не член, а ліки від стресу, — заявила вона, виходячи з ванної. — Я так мандражувала через цю зустріч, а зараз готова підкорювати світ. Тільки повалятися ще хочеться.
— Давай валятися. Тільки подай мені пиво з мінібару.
— А якщо не подам?
— Тоді я зараз відновлюся й відтрахаю тебе ще раз.
— О-о, так! Давай після зустрічі! — радісно скрикнула вона й точним кидком відправила мені холодну баночку. Дякую, що знову не в підборіддя!
Через пару годин я допоміг їй попрасувати речі й викликав таксі.
— Побачимося ввечері. І щоб жодних шльондр у номері! Твій член сьогодні належить мені!
— Буде складно, але я постараюся. В крайньому разі трахну бабцю-прибиральницю.
— Ладно, тільки бабцю, збоченцю!
Вона виїхала, а я ввімкнув М1 по телевізору й залишився дрейфувати в ліжку, вдихаючи залишки її парфуму. Так минув увесь день, якщо не вважати короткого марш-броска в АТБ по нову порцію холодного пива.
Увечері мобільник ожив:
— Ну що, чекаєш на мене?
— Звісно, люба. Прибиральниця виявилася не такою гарячою, як ти.
— Фу! А в мене чудові новини: я підписала контракт! Треба відсвяткувати це.
— Красуня! Вітаю!
— Погнали в суші бар? Я пригощаю.
— Уже одягаюся!
Ми влаштувалися на літньому майданчику. Замовили сет, вино для Марини й пиво для мене. Взагалі, суші явно вигадали жінки. Мужики їдять стейки, бургери, шашлик. Не пам'ятаю, щоб у суто чоловічій компанії хтось запропонував: «А чи не взяти нам по "Каліфорнії"?».
Марина була в золотистій обтягуючій сукні з диким розрізом від самого стегна. Ноут, купа паперів і ця сукня — усе, що вона притягла з собою з Києва.
— Я так сумую за Харковом, — зітхнула вона, відправляючи до рота рол. — Тут так затишно.
— Приїжджай частіше. Будемо разом зустрічати світанки.
— Ой, які світанки? Я тобі пропонувала все це раніше, а ти обрав холостяцький угар. А зараз мені потрібен успішний бізнесмен.
— Усе правильно. Знайди собі старого багатого папіка, а зі мною будеш просто трахатися.
— Ідеальний план! Блін... щось живіт прикрутило.
— Це все ваші суші. Треба було брати бургери з дешевим коньяком. Давай погладжу, усе мине.
Я запустив руку під стіл і почав круговими рухами масажувати її животик. Марина не страждала на фітнес головного мозку, тому в неї був дуже м'який, апетитний, сексуальний животик.
— Який м'якенький, — прошепотів я їй на вухо й злегка прикусив мочку.
— Ти знущаєшся?
— Ні, правда охуєнний. І ти неймовірно красива.
Марина розслабилася. Біль ущух. Вона почала захоплено розповідати про свою роботу й показувати якісь рекламні кейси в Інсті. Я ні хєра не розумів, просто насолоджувався її голосом і сміхом. Тим часом моя рука ковзнула в розріз сукні й поповзла по гладкому стегну все вище. Марина тривожно озирнулася.
— Розслабся, скатертина висить до підлоги, ніхто нічого не бачить.
— Так от... я тобі ще фотки з тимбілдингу не показала... — збиваючись з голосу продовжила вона.
А я пробирався до останнього рубежу. Марина плавно розсунула ноги. Пальці натрапили на трусики — там усе вже буквально текло. Я проліз під тканину. Спочатку повільно, а потім усе наполегливіше почав гладити клітор, проводячи пальцями по вологих губах. Я уткнувся носом у її волосся, цілуючи й покусуючи шию.
— А що ти заткнулася? Розповідай далі про свої брифінги й тім-дибілдінги...
— О-о-х... — видихнула вона. — Викликай таксі. Їдемо в готель.
— Тільки ти обіцяла закрити рахунок!
— Ну ти й скотина. Поїхали!
По дорозі ми докупили вина з пивом і в номері нарізалися так, що після дикого сексу просто відключилися напівроздягненими.

І знову ранок. Знову будильник і дике похмілля. Я розплющив очі: Марина тихо хропла поруч, а мій ранковий стояк упирався їй просто в сідницю.
— Пора вставати, — пошарпав я її.
— Йди перший в душ, я зараз...
Я швидко обполоснувся й спустився на ресепшен по каву й круасани. Коли повернувся, Марина вже вийшла з ванної — свіжа, мокра, з приємним запахом, ніби й не глушила вчора синьку до ночі. По телевізору все так само крутили кліпи М1.
— Проведеш мене на потяг?
— Так, але в нас ще ціла година.
— І що ти пропонуєш?
Замість відповіді я згріб її ще вологе волосся в кулак і впився губами в мокрі груди, що пахли шампунем.
— Ну ти невгамовний!
— Швидко! Ставай до телевізора, одну ногу на тумбу.
— Вау, хочеш стоячи?
— Ні! Я хочу дивитися кліп Поплавського й трахати тебе!
Марина заржала, але через секунду їй стало не до сміху. Я притиснув її до панелі з плазмою й увійшов на всю довжину. Вона голосно застогнала.
— Так! Давай ще! Не зупиняйся!
Від її криків я завівся ще дужче, поштовхи стали жорсткішими. Я вчепився в її груди. Через нічний алкогольний марафон фінал затягувався.
— Женю, у мене потяг! Давай, прискорся! Трахни мене нормально, я зараз скінчу!
Я вбивав у неї залишки сил. З полиці полетів пульт, якісь флакони, плазма ходила ходуном разом зі стіною. Ще секунда... Так! Марину пробила велике тремтіння, і вона просто сповзла на підлогу.
У цей момент у двері наполегливо постукали:
— Прибирання! Ви обіцяли звільнити номер до восьмої! Скоро нові гості!
— Та-так, ми вже, майже... — перезирнувшись, крикнули ми.
Ми нервово заржали й почали гарячково збиратися. На потяг ледь не спізнилися. Харків - Київ уже повільно набирав хід. Я побіг уздовж перону, махаючи провідниці, яка ще не встигла закрити фартух вагона.
— Жвавіше! Квиток є?!
— Звісно! — я підхопив Марину за дупу, закинув її на підніжку й слідом кинув її легку валізку для бізнес-зустрічей. Прямо як в кіно! Я вийшов з вокзалу та пішов в сторону дому. Дивно, чого в мене так болить підборіддя?