Як мені жити далі? Чи треба терапія?

*100% я щось пропустив, тому можу давати додаткову інформацію в коментарях*

Я 19 річний студент, навчаюся в університеті і я думаю, що я роблю щось не те
Тож передісторія. Я зі Сходу України, переїхав звідти у 2022, і з того часу їздив додому 5 разів. Рік тому в можму селищі почалася евакуація, всі друзі, знайомі та родичі мали примусово виїжджати звідти і шукати домівки, що трохи колихнуло мою менталку, бо коли всі навкруги стресують до паніки, то і ти починаєш так себе поводити.
З 2020 по 2024 я навчався онлайн, спочатку Корона, потім війна, тож я спілкувався онлайн зі своїми друзями, яких мав небагато.
Коли я вступив до університету, почав жити в гуртожитку, перші два тижні були доволі стресові. На парах мені добре, я знайшов друзів усе таке, а в гуртожитку на мене находить тривожність і я без перестану жаліюся батькам що навіть ком у горлі не дає договорити. Сусіди по кімнаті в мене були ідеальні, не було на що жалітися, просто розуміння того що я один у великому місті і не маю нічого мене лякало.
За 2 тижні все стало добре, але морально не стало краще.
1й курс навчання пройшов доволі гладко без проблем, але коли почалися літні канікули, я весь час був вдома, адже там де моя сімʼя зараз я не маю людей з ким можна було б проводити час. Тому я 24/7 лежав у ліжку, дивився кіна і відео та грав у ігри сам або з друзями онлайн. Дуже апатійний стан, коли гризеш себе із середини, але не можеш нічого зробити
2й курс змінилися сусіди по кімнаті, я див з одним хлопцем, який працював у кімнаті і навчався на магістратурі онлайн, тому трошки не вистачало часу самотності (знаю знаю, гуртожиток). Взимку прийшла сесія, вона мене підвела морально дуже сильно. (Один із прикладів, викладач помітив мою шпору на екзамені і через це до кінця дня в мене піднялася температура і я себе накрутив до стану що аж серцебиття піднялося). Я почав задумуватися про терапію, але екзамени закінчилися і якось думки пройшли.
Весняний семестр пройшов доволі непогано, але думки що мені 19, не маю ні роботи, ні стосунків, ні нічого були в моїй голові весь час.
Літо пройшло так само як і попередньо, єдине я трошки відволікався в подорожах з сімʼєю певний час, але все рівно я був у своєму ліжку і нічого не робив
Зараз почався 3й курс, знову нові сусіди, два хлопці. Не скажу нічого поганого, могло бути набагато гірше, але як для єдиної дитини у сімʼї дуже тяжко бути в компанії гучних хлопців). Хочу жити сам, або з другом, але не маю роботи. А коли приходить час пошуку роботу, я знову включаю Ютуб. Але про це пізніше. І знову думки про терапію зʼявляються що можливо я не лінивий, а щось не так

Тепер додаткова інформація:
Минулого літа я придбав курс програмування, який мав би йти 10 місяців. Як раз цей початок припав на період евакуації вдома і весь хайп та мотивація зникли з самого початку і в мене не було сил його робити. Я навіть був закинув його зо прийшлося переводитися на інший потік і я закінчив його цього літа, на 3 місяці пізніше. Але я не вчив то сильно, навіть трошки. Більшість дз я виконував через АІ, бо мені то не приносило задоволення і я не міг змусити себе. Хоча друзі проникалися цим і тепер знають набагато більше ніж я
Також у мене звичка передивлятися те, що я вже дивився багато разів. Подкасти, шоу, відео, інколи й фільми. Я не думаю що так має бути
Сплю добре, але враження коли прокидаюся то наче вже сил немає. Апетит гарний, не жаліюся ні на що
Маю знайому психологиню, вона каже що в мене немає ознак депресії. Можливо тривожність, але від того що я ідентифікую діагноз, якщо він є, то боюсь нічого не зміниться

Тож зараз у мене психічний стан далеко не найкращий. Я нічого не роблю, окрім того що щось дивлюся чи граю в ігри. Я дуже себе нагружаю через те що не маю доходу і стосунків (це інша історія, що я просто думаю що я відстаю від однолітків і навіть молодших). Але паралельно я не можу себе змусити нічого робити. Думки про одне, роблю інше. Навіть коли я починаю кидати заяви чи щось гуглити щоб щось вивчити, я відразу закриваю і все

Тож чи є сенс йти до психотерапевта чи якогось спеціаліста? Що можна зробити з цим станом, коли думаєш що відстаєш від усіх людей навкого, караєш себе за це, але нічого не робиш?